Згадую 2000 рік, коли вийшла друком друга книга черкаського письменника Станіслава Стеценка «Чорна акула в червоній воді». Наклад у 10 тисяч примірників миттєво розійшовся по книгарнях. Мабуть, такого не було за всіх часів незалежності України. Отже, цей автор став відомим завдяки зазначеному бестселеру.
Нещодавно у Черкаській обласній бібліотеці Станіслав Миколайович презентував нову книгу «Війни художників», видана у видавництві «Брама-України», редактором якої є Олександр Третяков.
Олександр Миколайович розповів про одну із перших презентацій книги у м. Києві на «Мистецькому арсеналі». На запитання відвідувачів, О. Третяков відповів: «Ми видаємо сучасного українського письменника, який мешкає в Черкасах». Насправді, книга після презентації у столиці набула широкого розголосу. Тому і не дивно, що читальний зал юнацької бібліотеки був переповнений: молодь не байдужа до творчості письменника.
Про перші кроки в літературі розповів сам винуватець свята: «Перше своє оповідання надіслав до «Літературної України». Надсилав і в інші видавництва. Були відмови, але на цьому не зупинявся. Враховував одне із десяти зауважень… Публікувався в багатьох періодичних виданнях». Як бачимо, шлях у літературу не завжди гладенький, а часто тернистий. Про що ж роман? Основним героєм є Микола Глущенко, який працював на НКВС. Письменник працював із архівними матеріалами СБУ. На запитання «Як виникла ідея написати роман», С. Стеценко відповів: «Я працював в Арт-Юкрейн». Наталя Заболотна запропонувала написати роман. З’явилися люди, які знали М. Глущенка. Художник безпосередньо спілкувався із Гітлером…» Письменник не відходить від історичних подій, і в той же час книга не позбавлена вимислу. Роман писався протягом 6 років, події зображені в ньому актуальні, що відповідають вимогам часу. Улюбленими ж письменниками, на кого рівняються гість, є А. Хейлі, Р. Чайлі «Аеропорт», «Колеса», чтивом же вважає Чейза.
Автор подарував три примірника книги юнацькій бібліотеці, і вже по закінченні заходу читачі записувалися в чергу, щоб якомога швидше насолоджуватися написаним С. Стеценком (звісно ж після того ж, як книга «пройде відділ комплектування»).
Станіславу Миколайовичу хочеться побажати писати і видавати романи, адже це так потрібно для суспільства.
Оксана Галаєва, член НСПУ
Останні коментарі